ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) – ретровірус, що належить до групи РНК-вірусів. Для нього характерна висока антигенна варіабельність, яка є наслідком швидкого розмноження та більшої ймовірності можливої помилки при копіюванні генетичного матеріалу вірусу. Високі нейротропні й лімфотропні здатності дозволяють вірусу проникати в центральну нервову й імунну системи.
Вірус ВІЛ передається статевим шляхом, з кров’ю (використання інфікованої голки, переливання крові), трансплацентарно, під час пологів і з материнським молоком. Вірус пошкоджує, в основному, CD4 клітини імунітету (Т-хелпери), розмножується в них – тим самим значно зменшуючи їхню кількість у тілі інфікованої людини, отже, знижуючи імунітет. При зменшенні кількості Т-хелперів нижче 200 / куб.мм розвивається СНІД – синдром імунодефіциту людини.
Зміст
- Клінічні фази розвитку ВІЛ-інфекції в організмі
- Діагностика ВІЛ-інфекції
- Лікування ВІЛ-інфекції
- Профілактика зараження ВІЛ
Клінічні фази розвитку ВІЛ-інфекції в організмі
Інкубаційний період триває від двох до шести тижнів, іноді кілька місяців. Без лікування інфіковані помирають, у середньому, за 10 років після зараження (за 1-2 роки після переходу в стадію СНІДу). Виділяють наступні фази розвитку ВІЛ-інфекції:
- Стадія “вікна”. Спостерігається тимчасове сильне зниження кількості CD4 лімфоцитів у периферійній крові – у цей час відбувається реплікація вірусу (розмноження), його укорінення в організмі. Пацієнт може відчувати загальне нездужання, симптоми початку респіраторної вірусної інфекції (підвищення температури тіла, біль у м’язах і кістках, головний біль), спостерігається висип на грудях і спині, збільшення лімфатичних вузлів, у 8% пацієнтів розвивається асептичний менінгіт.
- Латентна стадія. Пацієнт не відчуває ніяких симптомів, може спостерігатися персистуюча генералізована лімфаденопатія. Іноді в аналізі крові може бути лімфопенія (зниження кількості лімфоцитів) і незначна анемія (зниження кількості еритроцитів). Безсимптомна стадія триває від 18 місяців до 5 років.
- Рання симптоматична стадія. Характерні ознаки – субфебрильна температура протягом декількох місяців, підвищене нічне потовиділення, слабкість, різке зниження ваги. Характерне приєднання інфекцій – вульвовагінального кандидозу, герпесу. На шкірі можуть бути прояви себорейного дерматиту, псоріазу, лейкоплакія на слизовій оболонці язика. Чим яскравіші прояви хвороби на цій стадії, тим гірший прогноз пацієнта.
- Пізня симптоматична стадія – СНІД (синдром набутого імунодефіциту). Характеризується зменшенням кількості Т-хелперів нижче 200 / куб.мм, наростанням титру ВІЛ у периферійній крові. Пізня стадія супроводжується наявністю типових ВІЛ-асоційованих інфекцій: токсоплазмозу, пневмоцистної пневмонії, генералізованого кандидозу, туберкульозу. Існують ВІЛ-асоційовані пухлини: саркома Капоші, лімфома Беркітта, первинна лімфома головного мозку.
Діагностика ВІЛ-інфекції
Діагностика ВІЛ інфекції базується на визначенні спеціальних білків, що виробляються організмом у відповідь на присутність інфекції – антитіл. Для визначення антитіл використовується два види тестів: попередній і підтверджуючий.
Більшість попередніх тестів заснована на імуноферментному аналізі: вони мають високу чутливість і специфічність. Експрес-тест є попереднім і його негативний результат не гарантує відсутності ВІЛ-інфекції, оскільки на стадії “серонегативного вікна” антитіла можуть бути не виявлені. Для підтвердження позитивного результату попереднього тесту використовують імуноблотинг.
Для моніторингу встановленої ВІЛ-інфекції найважливішим параметром є підрахунок Т-хелперів, саме від їхньої кількості залежить прогресування захворювання, швидкість його переходу в СНІД.
Лікування ВІЛ-інфекції
На сьогодні не існує препарату, здатного повністю вилікувати від ВІЛ-інфекції. Медицина значно просунулася в антиретровірусній терапії за останні 30 років. Існує кілька підгруп препаратів даного напрямку, комбінації яких дозволяють утримувати вірус під контролем, що не дає йому розмножуватися і, таким чином, стадія СНІДу не настає. У антиретровірусній терапії дуже важливо почати лікування при першому виявленні вірусу в крові людини (перших симптомах) і продовжувати протягом усього життя, вчасно приймаючи таблетки. При частому пропуску таблеток вірус здатний мутувати і підлаштовуватися під препарати, тим самим виробляючи резистентність.
Досить часто пацієнт не може приймати антиретровірусну терапію. Існує поняття індивідуальної непереносимості лікарського препарату або його специфічної токсичності. На жаль, деякі ліки, що застосовуються в лікуванні ВІЛ-інфекції, є гепатотоксичними – руйнують клітини печінки. Тому важливо при призначенні терапії регулярно контролювати печінкові проби і, у разі підвищення, скасовувати (замінювати) препарат.
Оскільки ці захворювання мають однакові шляхи зараження, приблизно в 70% людей з ВІЛ розвивається хронічний гепатит С. Гепатит С або як його ще називають “ласкавий вбивця” небезпечний, у першу чергу, своїми пізніми проявами – можуть пройти роки від зараження пацієнта до перших проявів гепатиту. У ВІЛ-позитивних пацієнтів на тлі загального зниженого імунітету інфекція має важчий перебіг, наслідки можуть бути незворотними. До вірусу гепатиту С може приєднуватися суперінфекція – вірус гепатиту D, у такому випадку прогноз ще гірше.
При лікуванні ВІЛ необхідно дотримуватися здорового способу життя. Регулярні фізичні навантаження, правильне харчування і свіже повітря підвищують ефективність прийнятої терапії.
Завдяки розвитку медицини вдалося досягти вражаючих результатів: люди з діагнозом ВІЛ живуть понад 30-40 років і часто помирають від захворювань, не пов’язаних з вірусом.
Надзвичайно важливо постійно стежити за станом внутрішніх органів інфікованого, кількістю Т-хелперів його крові. Успішна терапія ВІЛ-інфекції неможлива без стовідсоткової співпраці пацієнта.
Профілактика зараження ВІЛ
Необхідно пам’ятати, що люди з ВІЛ-позитивним статусом – нормальні члени суспільства. Неможливо заразитися вірусом при рукостисканні, обіймах, поцілунку. Інформування населення про способи передачі ВІЛ – один з важливих пунктів профілактики даного захворювання. Специфічна вакцина від ВІЛ ще не існує, але вже знаходиться в стадії розробки.
Необхідно пам’ятати про такі прості правила профілактики ВІЛ:
- використовувати презерватив при статевому акті з новим сексуальним партнером;
- обробляти манікюрні інструменти, які використовуються декількома людьми;
- дотримуватися правил гігієни при лікуванні зубів.
В особливій групі ризику знаходяться медичні працівники, бо їхня робота безпосередньо пов’язана з біологічними рідинами людини. Тут необхідно особливо ретельно дотримуватися правил гігієни, адже можна поставити під загрозу не тільки своє, але і здоров’я пацієнта.
При роботі з кров’ю ВІЛ-позитивного пацієнта використовується кілька пар рукавичок, усі маніпуляції повинні проводитися з особливою обережністю.
За міжнародними стандартами, донорська кров може переливатися не раніше ніж через півроку після відбору, бо лише за такий час можна відібрати аналіз крові на антитіла й остаточно встановити негативний ВІЛ-статус донора.
Дитина від ВІЛ-позитивної матері повинна бути народженою з допомогою кесарева розтину для мінімізації контакту з родовими шляхами (оскільки зараження найчастіше відбувається під час пологів), також під час пологів рекомендується проводити антиретровірусну терапію в інфузіях. Хоча не доведена передача ВІЛ з молоком, ВООЗ дотримується рекомендацій переведення таких дітей на штучне вигодовування.
У всіх дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів, повинна проводитися профілактична антиретровірусна терапія.
Якщо у вас є сумніви в статевому партнері, будь-які з перерахованих вище симптомів або ви просто хочете переконатися в тому, що здорові, – можна придбати експрес-тест на ВІЛ в аптеці або відвідати центр боротьби з ВІЛ / СНІДом у вашому місті. Спеціаліст відповість на всі питання, що виникли; аналіз крові береться абсолютно анонімно й лише за вашої згоди.