Жовтяниця, або іктерус – жовте забарвлення тканин, яке можна помітити на шкірі, слизових оболонках і очному яблуці пацієнта. Жовте забарвлення обумовлено високим вмістом білірубіну (ферменту печінки), який після вичерпання зв’язуючої здатності альбуміну (білка, який його транспортує), тобто після концентрації вище 35 мкмоль / л починає відкладатися в шкірі.
Жовтяниця – не діагноз, а симптом, що супроводжує ряд захворювань, тому вона завжди вторинна.
Зміст
- Метаболізм білірубіну
- Класифікація та причини жовтяниці
- Симптоми, які часто супроводжують жовтяницю
- Діагностика та лікування жовтяниці
Метаболізм білірубіну
При розпаді еритроцита (нормального чи патологічного) вивільняється гемоглобін, який у подальшому розпадається на гем і глобін. Гем пізніше стає некон’югованим білірубіном. Для того, щоб білірубін став кон’югованим (пов’язаним), йому необхідно з’єднатися з глюкуроновою кислотою, яка знаходиться в печінці. Пов’язаний білірубін з печінки виводиться в складі жовчі через жовчовивідні шляхи і потрапляє в кишечник. Завдяки білірубіну стул має коричневий колір. Частина білірубіну всмоктується назад у кровотік і виводиться з сечею, що забезпечує її жовтий колір.
Розуміння цього механізму і сукупність інших клінічних симптомів допомагає лікареві зрозуміти, на якому саме рівні відбулася “поломка”, яка призвела до жовтяниці. Порушення може статися на будь-якому рівні цього процесу.
Класифікація та причини жовтяниці
Внаслідок підвищення білірубіну можна розділити жовтяницю на наступні підвиди:
- Надпечінкова (гемолітична) жовтяниця – підвищене вироблення білірубіну, тобто підвищений розпад еритроцитів. Причин цього стану може бути безліч: гемолітичні анемії, аутоімунний гемоліз, переливання невідповідної групи крові, вроджена жовтяниця. У такому випадку в аналізі крові буде підвищено непрямий (непов’язаний) білірубін.
- Печінкова (гепатоцелюлярна) жовтяниця – пошкодження тканини печінки, внаслідок чого вона не може достатньо ефективно пов’язувати весь білірубін, що надходить, відповідно, підвищується рівень обох видів білірубіну. Причиною можуть бути:
- ушкодження печінки алкоголем – хронічне вживання алкоголю веде до алкогольного стеатозу й цирозу печінки. Жовтяниця з’являється на пізніх стадіях захворювання;
- інфекційні гепатити – гепатити, викликані вірусами (A, B, C, D, E, F); найчастіше жовтяниця буде проявом гепатиту А;
- пухлини печінки – рак печінки на пізній стадії може супроводжуватися виникненням жовтяниці, оскільки пухлинна тканина руйнує гепатоцити;
- аутоімунні гепатити – запалення печінкової тканини неінфекційного характеру, яке частіше зустрічаються в жінок середнього віку;
- ушкодження печінки токсичними отрутами – найчастішим з них є парацетамол, а також хлороформ, амфетаміни, тетрахлорметан. Токсичне пошкодження печінки може викликатися грибами;
- генетичні порушення – різні дефекти ферментів, що утилізують білірубін, наприклад, синдром Жильбера, при якому спостерігається дефект глюкуронової кислоти.
- Підпечінкова (обструктивна) жовтяниця – обумовлена порушенням відтоку жовчі. Кон’югований білірубін не може вийти в просвіт кишечника й починає відкладатися в тканинах хворого. При цьому виді жовтяниці через нестачу білірубіну в кишечнику пацієнт буде скаржитися на білий стул. Брак жовчі призводить до порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K). Можливі причини цього стану:
- холелітіаз – камінь у просвіті жовчовивідних шляхів механічно закриває просвіт і не дає виходити жовчі в кишечник;
- пухлини жовчного міхура та підшлункової залози – зовні здавлюють жовчовивідні шляхи та призводять до того ж ефекту;
- вроджена атрезія жовчовивідних шляхів (їхня відсутність або непрохідність);
- ятрогенне поранення жовчовивідних шляхів (пошкодження під час операції).
Симптоми, які часто супроводжують жовтяницю
Для людини, яка має пожовтіння шкірних покривів, характерний і ряд інших симптомів, пов’язаних з жовтяницею. До таких, що проявляються найчастіше, належать:
- стискаючий біль у правому підребер’ї, ниючий біль в області підшлункової залози;
- озноб, підвищення температури тіла;
- зміна кольору (знебарвлення) сечі та калу;
- нудота, блювота, відсутність апетиту;
- біль у кістках;
- відкладення холестерину під шкірою – ксантоми;
- підвищення тиску в портальній вені, внаслідок цього – розширення венозної мережі на передній черевній стінці, розширення вен стравоходу, що загрожує смертельною кровотечею;
- кровотечі (від дрібних капілярних до кровотеч у внутрішні органи і порожнини);
- зниження ваги (різке або поступове, залежно від патології).
У визначенні причини жовтяниці важливу роль відіграє збір анамнезу та з’ясування таких моментів:
- пожовтіння виникло раптово або поступово,
- наявність у пацієнта інших симптомів ураження гепатобіліарної системи;
- чи вживала людина алкоголь або інші токсини.
Діагностика та лікування жовтяниці
Після фізикального огляду слід зробити аналіз крові для визначення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ, ГГТП), білірубіну. Необхідно виключити вірусні гепатити.
Після лабораторної діагностики слід провести ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ендоскопічне дослідження шлунково-кишкового тракту, холецістопанкреатодуоденографію.
Лікування жовтяниці завжди залежить від причини її виникнення, неможливо прибрати цей симптом, не з’ясувавши його причину. Залежно від ступеня тяжкості захворювання лікування може проводиться як удома, так і в стаціонарі. Якщо йдеться про інфекційне захворювання, то слід зробити аналізи на вірусні гепатити родичам і близьким пацієнта. При отруєнні під наглядом лікаря також повинні бути люди, що знаходяться з пацієнтом останні кілька діб або які разом з ним харчуються.