Термін “гепатит” об’єднує різні види запалень тканини печінки. Вірусні гепатити викликані різними типами вірусів, наприклад, вірусом гепатиту А, В, С, Е.
Збудник вірусу гепатиту Е людини був виявлений у 1980-і роки, його основу складає РНК. Вважається, що носієм вірусу є людина, але його антитіла були виявлені також у деяких видів приматів.
Зміст
- Механізми передачі вірусного гепатиту Е
- Симптоми гепатиту Е
- Діагностика гепатиту Е
- Лікування гепатиту Е
- Профілактика гепатиту Е
Механізми передачі вірусного гепатиту Е
Гепатит Е – досить рідкісне інфекційне захворювання, що зустрічається в країнах, що розвиваються, з недостатнім рівнем забезпечення питною водою (ряд країн Азії, Африки, Латинської Америки). До Європи ця інфекція найчастіше завозиться ззовні.
Вірус гепатиту Е переноситься фекально-оральним шляхом, що підтверджується епідеміями, викликаними споживанням великої кількості забрудненої води або харчових продуктів. До факторів ризику зараження гепатитом Е належать:
- низький рівень особистої гігієни;
- недостатня термальна обробка харчових продуктів;
- вживання неочищеної води.
Вірус гепатиту Е не переноситься з кров’ю та при статевому акті (гемоконтактно).
Симптоми гепатиту Е
Інкубаційний період – час між потраплянням вірусу в організм людини та появою перших клінічних симптомів. У гепатиту Е інкубаційний період становить 3-8 тижнів. До типових симптомів захворювання належать:
- жовтяниця;
- важкість і біль у правому підребер’ї;
- нудота, блювота;
- слабкість, сонливість;
- підвищення температури тіла;
- темний колір сечі і білий стул.
Розрізняють легкий, середній та важкий ступінь тяжкості захворювання. Досить часто перебіг хвороби безсимптомний і пізніше в крові досліджуваного це можна визначити лише за наявністю специфічних антитіл.
Найнебезпечнішим вважається зараження гепатитом Е під час третього триместру вагітності – летальність у таких випадках досягає 20%. В іншій популяції цей показник коливається між 0,5 і 4%.
Діагностика гепатиту Е
Клінічно гепатит Е дуже нагадує гепатит А, але практично неможливо встановити діагноз без спеціальних досліджень. Для диференціальної діагностики необхідно зібрати анамнез пацієнта та провести низку лабораторних досліджень.
Як і будь-який інший гепатит, гепатит Е супроводжується лабораторним підвищенням печінкових ферментів, білірубіну. На УЗД печінка може бути збільшеною, із загостреним краєм.
Діагностика гепатиту проводиться за допомогою аналізу крові на наявність антитіл: імуноглобулінів G (свідчить про наявність хронічної інфекції), імуноглобуліну М (відповідає за наявність гострої інфекції). Наприкінці інкубаційного періоду за допомогою полімеразної ланцюгової реакції можливе виявлення РНК вірусу в калі пацієнта.
Лікування гепатиту Е
Оскільки гепатит Е – вірусне захворювання, застосування антибактеріальних препаратів не має ніякого сенсу. При важкій формі захворювання необхідно тримати під контролем загальний стан хворого, контролювати його водно-електролітний баланс, у разі необхідності – знижувати температуру. Легкі форми зазвичай минають без лікарського втручання.
Пацієнтам рекомендується:
- утриматися від вживання алкоголю та ліків, що пошкоджують печінку;
- пити достатню кількість чистої води;
- дотримуватися дієти з обмеженням жирної, смаженої та гострої їжі;
- уникати емоційного й фізичного перенапруження.
Профілактика гепатиту Е
Профілактика гепатиту Е полягає в дотриманні правил особистої гігієни, достатньому забезпеченні якісною питною водою та безпечній утилізації фекалій. При відвідуванні регіонів з високим рівнем гепатиту Е слід дотримуватися вищевказаних правил ретельніше.