Цироз печінки – хронічне невиліковне захворювання. Супроводжується незворотними патологічними змінами в клітинах органу (гепатоцитах). Іншими словами, раніше здорова паренхиматозна тканина печінки заміщається фіброзними (рубцевими) волокнами, змінюючи структуру органу. Як результат – печінка більше не може виконувати свої функції.
Цироз печінки посідає лідируючі позиції серед усіх хвороб органів травлення, що закінчуються смертельним результатом. На сьогодні кількість смертей пацієнтів з цим діагнозом лише зростає. Також, за даними ВООЗ, 80% усіх випадків цирозу печінки в нетропічних країнах пов’язані з алкоголем. Близько 75% усіх хворих на цироз печінки – чоловіки.
Зміст
- Причини виникнення цирозу печінки
- Класифікація та види цирозу печінки
- Симптоми цирозу печінки
- Діагностика цирозу печінки
- Лікування цирозу печінки
- Профілактика цирозу печінки
- Можливі ускладнення цирозу печінки
- Прогноз цирозу печінки
Причини виникнення цирозу печінки
Основними причинами, що призводять до цирозу печінки, є:
- зловживання алкоголем – відповідно до існуючих оцінок, через алкоголізм захворювання розвивається в 40-80% хворих;
- зараження вірусними гепатитами В і С.
Також сприяти розвитку захворювання можуть:
- аутоімунний гепатит, який у більшості випадків призводить до цирозу печінки;
- хвороби жовчовивідних шляхів;
- серцева недостатність;
- отруєння різними хімічними або лікарськими препаратами;
- порушення обміну речовин, викликані спадковими факторами.
Існує ще й поняття неясної етіології – у 10-35% (за різними даними) випадків з’ясувати причину захворювання не вдається.
Класифікація та види цирозу печінки
Фахівцями розроблено кілька класифікацій даного захворювання. Залежно від причини (етіології) його виникнення, виділяють такі форми цирозу:
- вірусний – у більшості випадків викликається вірусними гепатитами В і С;
- алкогольний – в основі лежить регулярне зловживання алкоголем;
- вроджений – виникає як ускладнення деяких захворювань, на які страждали батьки пацієнта (наприклад, гемохроматоз, глікогенози);
- застійний – дифузний венозний застій у печінці, викликаний недостатністю правих відділів серця;
- обмінно-аліментарний;
- неясної етіології.
Класифікація за морфологічними ознаками:
- дрібновузловий (мікронодулярний), при якому діаметр вузлів становить 1-3 мм;
- великовузловий (макронодулярний) – діаметр вузлів перевищує 3 мм;
- змішаний (присутні обидва види вузлів).
Класифікація цирозу за шкалою Чайлда-П’ю включає наступні стадії:
- латентну, компенсовану, під час якої клінічні прояви цирозу відсутні або слабо виражені;
- субкомпенсовану – з’являється та прогресує портальна гіпертензія, порушується робота печінки;
- декомпенсовану – розвивається печінкова недостатність.
Симптоми цирозу печінки
На початкових стадіях захворювання симптоми практично відсутні. У цей час скарги пацієнта в більшості випадків наступні:
- зниження працездатності;
- швидка стомлюваність;
- біль у правому підребер’ї;
- головні болі.
Надалі при прогресуванні хвороби спостерігається жовтяниця – порушення пігментного обміну, викликане підвищенням рівня білірубіну в крові з подальшим його відкладенням у тканинах, що веде до їхнього фарбування в жовтий колір. Можна виділити три типи жовтяниці:
- гемолітичну (надпечінкову) – виникає в результаті утворення надлишкової кількості непрямого білірубіну, який не встигає кон’югуватися клітинами печінки. Зазвичай притаманне новонародженим. У хворих спостерігається лимонно-жовтий колір шкіри і кон’юнктиви очей, часто – потемніння сечі, свербіж шкіри зазвичай відсутня;
- паренхіматозну (печінкову) – виникає внаслідок порушення внутрішньопечінкового метаболізму й транспорту білірубіну. Супроводжується пожовтінням шкірних покривів і видимих слизових, потемнінням сечі і знебарвленням калу, болями в правому підребер’ї;
- механічну (підпечінкову) – синдром порушення відтоку жовчі у дванадцятипалу кишку. Супроводжується високим рівнем білірубіну в крові, фарбуванням у жовтий колір шкірних покривів, слизових, кон’юнктиви очей.
Також при прогресуванні цирозу печінки спостерігаються такі симптоми:
- нудота, блювота;
- метеоризм;
- втрата ваги без видимої причини;
- погана переносимість жирної їжі;
- білі нігті – симптом, що виникає внаслідок порушення обміну речовин, а саме утворення кератину, зниження рівня альбуміну;
- судинні «зірочки»;
- кровотечі зі стравоходу, кишечника;
- гемороїдальні кровотечі;
- часто спостерігається патологічне збільшення печінки (гепатомегалія).
Діагностика цирозу печінки
Щоб діагностувати цироз печінки, необхідно звернутися за консультацією до гастроентеролога або лікаря, який безпосередньо займається хворобами печінки – гепатолога. Пацієнту пропонують пройти лабораторно-інструментальну діагностику, що включає:
- загальний і біохімічний аналіз крові (печінкові проби). Печінкові проби – це лабораторне дослідження крові, що дозволяє оцінити функції печінки і вчасно діагностувати її можливі захворювання. До біохімічних показників належать:
- активність ферментів аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ) та гама-глутамілтрансферази (ГГТ);
- рівень загального білка та його фракцій (зокрема, альбумінової) в крові;
- рівень білірубіну в крові;
- аналіз крові на виявлення маркерів вірусних гепатитів;
- загальний аналіз сечі;
- коагулограму – комплексний аналіз показників згортання крові;
- УЗД печінки – відносно недорогий метод, що застосовується в клінічній практиці для діагностики алкогольного цирозу;
- комп’ютерна томографія, яка найчастіше застосовується при підозрі на гепатоцелюлярну карциному;
- магнітно-резонансна томографія;
- пункційна біопсія печінки;
- при підозрі на рак печінки проводять дослідження на альфа-фетопротеїн крові.
Лікування цирозу печінки
Лікування цирозу печінки – процес тривалий, що потребує суворого дотримання встановленого режиму, а також повної відмови від куріння й алкоголю. Сформований цироз призводить до незворотних процесів у печінці та є невиліковним. І все ж, при своєчасному лікуванні можна домогтися компенсування хвороби та протягом тривалого часу підтримувати нормальне функціонування хворої печінки.
Терапія захворювання спрямована на усунення його причини й симптомів:
- при вірусних гепатитах – призначають противірусні препарати;
- якщо цироз виник внаслідок закупорки або звуження жовчних протоків – застосовують неінвазивні методи для полегшення відтоку жовчі;
- при аутоімунному цирозі – призначають імуносупресори.
- Також серед медикаментозних препаратів застосовують:
- вітаміни;
- гепатопротектори;
- можуть бути призначені антибіотики, сечогінні препарати, інше.
Одне з центральних місць у лікуванні цирозу печінки посідає дієта. Повноцінне харчування здатне стати відмінною допомогою в профілактиці захворювання й усуненні його причин. Головне в дієті – абсолютна відмова від алкоголю та куріння, а також обмежене вживання гострої, занадто солоної та пряної їжі. Дієта призначається лікарем з урахуванням стадії захворювання та загального стану пацієнта.
Радикальним методом лікування є трансплантація печінки. До цього методу вдаються тоді, коли всі інші не дали потрібного результату і хвороба досягла останньої, декомпенсованої, стадії.
Профілактика цирозу печінки
З метою профілактики цирозу печінки рекомендується повністю відмовитися від алкоголю, наркотиків і куріння. Запобігати зараженню вірусними гепатитами, а при їхньому виникненні – своєчасно лікувати. Важливими складовими профілактичних заходів також є дотримання здорового способу життя та збалансоване харчування.
Можливі ускладнення цирозу печінки
За відсутності належного лікування захворювання може бути ускладнене наступними порушеннями:
- асцит (скупчення рідини в області черевної порожнини);
- ниркова недостатність;
- варикозне розширення вен стравоходу та шлунка;
- гепатоцелюлярна карцинома;
- гіперспленізм (збільшення селезінки);
- спонтанний бактеріальний перитоніт і сепсис;
- рак печінки.
Прогноз цирозу печінки
Прогноз часто непередбачуваний і залежить від стадії, форми захворювання та наявності ускладнень.