Первинні пухлини печінки виникають з гепатоцитів (гепатоцелюлярна карцинома) або жовчних протоків (внутрішньопечінкова холангіокарцинома). В обох випадках йдеться про аденокарциному. У лікарській практиці вторинні пухлини печінки (метастази) трапляються значно частіше, ніж первинні. У печінку метастазують, в основному, злоякісні утворення гастроінтестинального тракту (шлунка, стравоходу, кишечника).
Поширеність раку печінки
Чоловіків, хворих на первинний рак печінки (ГЦК), у 2 рази більше, ніж жінок. В останні роки зростає кількість виявлених хворих, що пов’язано, швидше за все, з поліпшенням діагностики в медицині. Найбільша кількість карциноми печінки в країнах, що розвиваються, таких як Мозамбік, Монголія, в Європі вона зустрічається набагато рідше.
Симптоми раку печінки
На ранніх стадіях перебіг гепатоцелюлярної карциноми найчастіше безсимптомний, можуть спостерігатися загальні ознаки захворювань печінки:
- зниження ваги;
- жовтяниця;
- нудота;
- стискаючий біль у правому підребер’ї.
У пацієнтів з цирозом печінки ці симптоми можуть бути яскраво вираженими, також приєднуються асцит (наявність рідини в черевній порожнині) і кровотеча в порожнину гастроінтестинального тракту (шлунок, дванадцятипала кишка).
Також у таких пацієнтів можуть бути паранеопластичні прояви – клініко-лабораторні ознаки злоякісного утворення, обумовлені неспецифічною реакцією організму:
- гіперкальціємія (підвищений вміст іонів кальцію в крові);
- гіперхолестеринемія (підвищений вміст холестерину);
- гіпоглікемія (низький рівень цукру в периферичній крові);
- підвищена температура тіла;
- еритроцитоз (підвищений вміст еритроцитів).
Причини раку печінки
У 70% пацієнтів з раком печінки захворювання розвивається на тлі цирозу (найчастіше алкогольного), хронічного гепатиту B або C. Рідше аденокарцинома виникає на тлі метаболічних захворювань печінки: гемохроматоза, порфірії, хвороби Вільсона-Коновалова, дефіциту альфа-1 антитрипсину. Скринінг раку печінки повинен проводитися в усіх пацієнтів з цирозом і хронічним гепатитом В, рекомендується проведення ультразвукового дослідження раз на півроку. Визначення онкологічних маркерів у скринінгу раку печінки не використовується.
Діагностика раку печінки
Діагностика базується на симптоматиці (збільшення печінки – гепатомегалія, жовтяниця, асцит, кахексія) і результатах інструментальних досліджень. Первинним дослідженням вважається УЗД черевної порожнини, додатково проводиться комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія.
Для постановки діагнозу необхідно провести біопсію печінки, яка зазвичай проводиться спеціальною голкою під УЗД-датчиком. Відібраний матеріал відправляється на гістологічне дослідження, результати якого, як правило, готові за 2-4 тижні. У разі раку печінки взяття біопсії може бути небезпечною маніпуляцією, оскільки в таких пацієнтів бувають порушення коагуляції, тому часто кровотечу після уколу складно зупинити. Лікар перед проведенням маніпуляції повинен зважити всі “за” і “проти”.
За допомогою КТ можна також визначити наявність збільшених лімфатичних вузлів і підтвердити або спростувати наявність метастазів.
В аналізах крові важливе значення надається рівню печінкових проб і онкологічному маркеру альфа-фетопротеїну, за допомогою якого можна стежити за ефективністю проведеного лікування.
Класифікація раку печінки
Класифікація тяжкості ураження печінки проводиться за допомогою шкали Чайлд-П’ю, де враховуються:
- рівень загального білірубіну;
- альбумін крові;
- МНО (показник коагуляції);
- наявність асциту;
- ступінь печінкової енцефалопатії.
Класифікація пухлин печінки проводиться за допомогою системи TNM, де
- Т – tumor – розмір первинного утворення;
- N – nodus – наявність і кількість збільшених лімфатичних вузлів;
- М – metastasis – наявність клітин пухлини в іншому органі.
За визначенням пухлини в системі TNM встановлюється стадія захворювання, виходячи з якої приймається рішення про лікування.
Лікування раку печінки
Лікування пацієнта з гепатоцелюлярною карциномою має проводитися комплексно, бажано, після міждисциплінарного консиліуму. На жаль, на сьогодні результати лікування даного виду онкології залишають бажати кращого. Єдиним шансом таких пацієнтів є проведення резекції печінки або трансплантація здорового органу. Резекція (видалення частини печінки з пухлиною) проводиться, якщо розмір новоутворення не перевищує 2-3 см і решта печінки функціонально здорова. На жаль, таких пацієнтів не більше 10%.
Трансплантація вигідна тим, що розмір новоутворення може бути більше (до 5 см) або може бути кілька вузлів – максимум 3, до 3 см кожен. Умовою проведення трансплантації є відсутність проростання пухлини в судини та лімфатичні вузли, функціонально здорова печінка.
Основним мінусом трансплантації печінки є обмежена кількість фахівців, які проводять цю процедуру в нашій країні, висока ціна і, практично, відсутність донорських органів.
У разі неможливості проведення хірургічного лікування використовуються локальні дії на пухлину – радіофреквенція, хіміоемболізація, кріотерапія. Статистика виживання таких пацієнтів гірша, ніж після радикального лікування.
Пацієнти, які з певних причин не можуть пройти хірургічне лікування, підлягають біологічній терапії.
Прогноз раку печінки
Гепатоцелюлярная карцинома – один з найагресивніших видів онкологічних захворювань, які важко піддаються лікуванню. Метастази раку печінки виявляються в легенях, кістках, лімфатичних вузлах. Наявність цирозу печінки вважається поганою прогностичною ознакою – тривалість життя таких пацієнтів значно менша. Після трансплантації печінки п’ятирічне виживання пацієнтів – близько 70%, значно нижче відсоток виживання пацієнтів без радикального хірургічного втручання.
