Цироз печінки

Цироз печінки – хронічне невиліковне захворювання. Супроводжується незворотними патологічними змінами в клітинах органу (гепатоцитах). Іншими словами, раніше здорова паренхиматозна тканина печінки заміщається фіброзними (рубцевими) волокнами, змінюючи структуру органу. Як результат – печінка більше не може виконувати свої функції.

Цироз печінки посідає лідируючі позиції серед усіх хвороб органів травлення, що закінчуються смертельним результатом. На сьогодні кількість смертей пацієнтів з цим діагнозом лише зростає. Також, за даними ВООЗ, 80% усіх випадків цирозу печінки в нетропічних країнах пов’язані з алкоголем. Близько 75% усіх хворих на цироз печінки – чоловіки.

Причини виникнення цирозу печінки

Основними причинами, що призводять до цирозу печінки, є:

• зловживання алкоголем – відповідно до існуючих оцінок, через алкоголізм захворювання розвивається в 40-80% хворих;
• зараження вірусними гепатитами В і С.

Також сприяти розвитку захворювання можуть:

• аутоімунний гепатит, який у більшості випадків призводить до цирозу печінки;
• хвороби жовчовивідних шляхів;
• серцева недостатність;
• отруєння різними хімічними або лікарськими препаратами;
• порушення обміну речовин, викликані спадковими факторами.

Існує ще й поняття неясної етіології – у 10-35% (за різними даними) випадків з’ясувати причину захворювання не вдається.

Класифікація та види цирозу печінки

Фахівцями розроблено кілька класифікацій даного захворювання. Залежно від причини (етіології) його виникнення, виділяють такі форми цирозу:

• вірусний – у більшості випадків викликається вірусними гепатитами В і С;
• алкогольний – в основі лежить регулярне зловживання алкоголем;
• вроджений – виникає як ускладнення деяких захворювань, на які страждали батьки пацієнта (наприклад, гемохроматоз, глікогенози);
• застійний – дифузний венозний застій у печінці, викликаний недостатністю правих відділів серця;
• обмінно-аліментарний;
• неясної етіології.

Класифікація за морфологічними ознаками:

• дрібновузловий (мікронодулярний), при якому діаметр вузлів становить 1-3 мм;
• великовузловий (макронодулярний) – діаметр вузлів перевищує 3 мм;
• змішаний (присутні обидва види вузлів).

Класифікація цирозу за шкалою Чайлда-П’ю включає наступні стадії:

• латентну, компенсовану, під час якої клінічні прояви цирозу відсутні або слабо виражені;
• субкомпенсовану – з’являється та прогресує портальна гіпертензія, порушується робота печінки;
• декомпенсовану – розвивається печінкова недостатність.

Симптоми цирозу печінки

На початкових стадіях захворювання симптоми практично відсутні. У цей час скарги пацієнта в більшості випадків наступні:

• зниження працездатності;
• швидка стомлюваність;
• біль у правому підребер’ї;
• головні болі.

Надалі при прогресуванні хвороби спостерігається жовтяниця – порушення пігментного обміну, викликане підвищенням рівня білірубіну в крові з подальшим його відкладенням у тканинах, що веде до їхнього фарбування в жовтий колір. Можна виділити три типи жовтяниці:

• гемолітичну (надпечінкову) – виникає в результаті утворення надлишкової кількості непрямого білірубіну, який не встигає кон’югуватися клітинами печінки. Зазвичай притаманне новонародженим. У хворих спостерігається лимонно-жовтий колір шкіри і кон’юнктиви очей, часто – потемніння сечі, свербіж шкіри зазвичай відсутня;
• паренхіматозну (печінкову) – виникає внаслідок порушення внутрішньопечінкового метаболізму й транспорту білірубіну. Супроводжується пожовтінням шкірних покривів і видимих ​​слизових, потемнінням сечі і знебарвленням калу, болями в правому підребер’ї;
• механічну (підпечінкову) – синдром порушення відтоку жовчі у дванадцятипалу кишку. Супроводжується високим рівнем білірубіну в крові, фарбуванням у жовтий колір шкірних покривів, слизових, кон’юнктиви очей.

Також при прогресуванні цирозу печінки спостерігаються такі симптоми:

• нудота, блювота;
• метеоризм;
• втрата ваги без видимої причини;
• погана переносимість жирної їжі;
• білі нігті – симптом, що виникає внаслідок порушення обміну речовин, а саме утворення кератину, зниження рівня альбуміну;
• судинні «зірочки»;
• кровотечі зі стравоходу, кишечника;
• гемороїдальні кровотечі;
• часто спостерігається патологічне збільшення печінки (гепатомегалія).

Діагностика цирозу печінки

Щоб діагностувати цироз печінки, необхідно звернутися за консультацією до гастроентеролога або лікаря, який безпосередньо займається хворобами печінки – гепатолога. Пацієнту пропонують пройти лабораторно-інструментальну діагностику, що включає:

• загальний і біохімічний аналіз крові (печінкові проби). Печінкові проби – це лабораторне дослідження крові, що дозволяє оцінити функції печінки і вчасно діагностувати її можливі захворювання. До біохімічних показників належать:
• активність ферментів аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ) та гама-глутамілтрансферази (ГГТ);
• рівень загального білка та його фракцій (зокрема, альбумінової) в крові;
• рівень білірубіну в крові;
• аналіз крові на виявлення маркерів вірусних гепатитів;
• загальний аналіз сечі;
• коагулограму – комплексний аналіз показників згортання крові;
• УЗД печінки – відносно недорогий метод, що застосовується в клінічній практиці для діагностики алкогольного цирозу;
• комп’ютерна томографія, яка найчастіше застосовується при підозрі на гепатоцелюлярну карциному;
• магнітно-резонансна томографія;
• пункційна біопсія печінки;
• при підозрі на рак печінки проводять дослідження на альфа-фетопротеїн крові.

Лікування цирозу печінки

Лікування цирозу печінки – процес тривалий, що потребує суворого дотримання встановленого режиму, а також повної відмови від куріння й алкоголю. Сформований цироз призводить до незворотних процесів у печінці та є невиліковним. І все ж, при своєчасному лікуванні можна домогтися компенсування хвороби та протягом тривалого часу підтримувати нормальне функціонування хворої печінки.

Терапія захворювання спрямована на усунення його причини й симптомів:

• при вірусних гепатитах – призначають противірусні препарати;
• якщо цироз виник внаслідок закупорки або звуження жовчних протоків – застосовують неінвазивні методи для полегшення відтоку жовчі;
• при аутоімунному цирозі – призначають імуносупресори.
• Також серед медикаментозних препаратів застосовують:
• вітаміни;
• гепатопротектори;
• можуть бути призначені антибіотики, сечогінні препарати, інше.

Одне з центральних місць у лікуванні цирозу печінки посідає дієта. Повноцінне харчування здатне стати відмінною допомогою в профілактиці захворювання й усуненні його причин. Головне в дієті – абсолютна відмова від алкоголю та куріння, а також обмежене вживання гострої, занадто солоної та пряної їжі. Дієта призначається лікарем з урахуванням стадії захворювання та загального стану пацієнта.

Радикальним методом лікування є трансплантація печінки. До цього методу вдаються тоді, коли всі інші не дали потрібного результату і хвороба досягла останньої, декомпенсованої, стадії.

Профілактика цирозу печінки

З метою профілактики цирозу печінки рекомендується повністю відмовитися від алкоголю, наркотиків і куріння. Запобігати зараженню вірусними гепатитами, а при їхньому виникненні – своєчасно лікувати. Важливими складовими профілактичних заходів також є дотримання здорового способу життя та збалансоване харчування.

Можливі ускладнення цирозу печінки

За відсутності належного лікування захворювання може бути ускладнене наступними порушеннями:

• асцит (скупчення рідини в області черевної порожнини);
• ниркова недостатність;
• варикозне розширення вен стравоходу та шлунка;
• гепатоцелюлярна карцинома;
• гіперспленізм (збільшення селезінки);
• спонтанний бактеріальний перитоніт і сепсис;
• рак печінки.

Прогноз цирозу печінки

Прогноз часто непередбачуваний і залежить від стадії, форми захворювання та наявності ускладнень.