Цукровий діабет (ЦД) – ендокринне захворювання, що характеризується порушеннями в засвоєнні глюкози і пов’язаної з цим повною або відносною нездатністю підшлункової залози виробляти гормон інсулін. Як результат – розвиток глікемії (підвищення рівня глюкози в крові). Захворювання має хронічний характер.
Види і симптоми цукрового діабету
На сьогодні прийнято розрізняти цукровий діабет 1 і 2 типу.
- ЦД 1 типу переважає зазвичай у дітей і підлітків. Виникає внаслідок пошкодження бета-клітин підшлункової залози, які продукують інсулін. Це – інсулінозалежний тип діабету. Основна причина виникнення – спадковість, також може з’являтися у зв’язку з перенесеною вірусною інфекцією, збоями в роботі імунної системи й іншими причинами.
- ЦД 2 типу – інсулінозалежний діабет – характеризується порушенням взаємодії інсуліну з клітинами тканин. Оскільки порушується транспорт глюкози в клітини і стає неможливим використання її в якості джерела енергії, з’являються певні симптоми. Переважна більшість хворих на цей тип цукрового діабету – особи з метаболічним синдромом.
- Розрізняють також гестаційний цукровий діабет – порушення вуглеводного обміну при вагітності.
- Тропічний діабет – обумовлений недостатністю харчування.
До основних симптомів цукрового діабету належать:
- прискорене і рясне сечовипускання;
- невситима жага;
- підвищення рівня глюкози в крові та сечі;
- стрибки ваги, що відбуваються незалежно від способу життя;
- сухість у роті;
- схильність до шкірних інфекцій, особливо грибкових і бактеріальних (фурункули, карбункули);
- швидка хронічна втомлюваність;
- погіршення зору (діабетична ретинопатія);
- відчуття оніміння, поколювання в кінцівках (діабетична полінейропатія).
До факторів ризику належать спадковість, малорухливий спосіб життя і зловживання високо вуглеводною та жирною їжею.
Причини цукрового діабету
До причин розвитку цукрового діабету 1 типу належать:
- порушення в роботі імунної системи, що призводять до вироблення антитіл, які руйнують клітини підшлункової залози, відповідні за вироблення інсуліну;
- перенесені вірусні захворювання;
- генетична схильність як фактор ризику.
Причинами розвитку ЦД 2 типу вважаються:
- надлишкова маса тіла і, як наслідок, – метаболічний синдром;
- спадковість;
- гормональні захворювання;
- хвороби підшлункової залози.
Цукровий діабет як фактор ризику виникнення гепатиту
Цукровий діабет – це медико-соціальна проблема, яка привертає увагу фахівців різних медичних галузей, оскільки він (СД) здатний викликати безліч ускладнень з боку різних органів і систем, у тому числі й шлунково-кишкового тракту. Проведені в багатьох країнах дослідження показали, що цукровий діабет пов’язаний з різними захворюваннями печінки, деякі з яких можуть бути наслідком СД (порушення обміну глікогену, стеатоз і неалкогольний стеатогепатит, фіброз і цироз печінки).
Таким чином, цукровий діабет асоціюється з розвитком деяких хвороб печінки, у тому числі тих, що мають запальний характер. У пацієнтів із СД, які мають надлишкову масу тіла і порушений обмін речовин, спостерігається підвищення концентрації печінкових трансаміназ у крові, а також надмірне накопичення глікогену в печінці.
Також у хворих на цукровий діабет на тлі зниженого імунітету й частих ін’єкцій інсуліну зростає ризик зараження вірусним гепатитом С та В.
Лікування гепатиту з анамнезом “цукровий діабет”
І цукровий діабет, і гепатит – важкі захворювання, які, проте, певною мірою піддаються лікуванню. Якщо цукровий діабет (саме діабет 2 типу) найчастіше набуває хронічного характеру, то гепатит піддається терапії. Однак тут існують деякі нюанси, які повинні бути враховані. Перш за все, лікування спрямоване на:
- нормалізацію обмінних процесів у організмі та зниження маси тіла;
- дотримання дієти;
- лікування гепатиту противірусними препаратами, що не впливають на рівень цукру в крові і не порушують вуглеводний обмін;
- застосування гепатопротекторів і вітамінів групи В.
У якості профілактики зараження вірусним гепатитом інсулінозалежним пацієнтам рекомендується суворо стежити за стерильністю глюкометрів і використовувати лише індивідуальні прилади.
