Фіброз печінки – підвищений розвиток у ній сполучної тканини, викликаний порушенням рівноваги між створенням сполучнотканинних елементів та їхнім апоптозом (запрограмованою смертю). Фіброз – нормальна реакція організму на смерть (некроз) або пошкодження клітин печінки – гепатоцитів, що може мати ряд можливих причин.
У здорової людини печінка складається з функціональних клітин – гепатоцитів і судинної мережі, розташованих в основі зі сполучної тканини, що складається з колагену та не колагенових клітин (глікопротеїни, протеоглікани тощо). Також у печінці знаходяться фібробласти, здатні продукувати всі вищевказані елементи сполучної тканини в процесі фіброгенезу.
Фіброгенез стимулюється низкою речовин:
- інтерлейкін-1, що виділяється з клітин Купфера;
- некротизуючий фактор альфа (TNF-a);
- тромбоцитарний фактор росту;
- лейкотрієни, що виділяються макрофагами;
- втрата вітаміну А у великих кількостях.
Фіброз печінки може бути наслідком не лише активного фіброгенезу, а й порушення відсторонення зайвого колагену.
Зміст
Причини фіброзу печінки
До фіброзу може призвести:
- запалення клітин печінки, викликане вірусами, бактеріями, паразитами;
- вроджені захворювання, пов’язані з порушенням метаболізму (дефіцит альфа-1 антитрипсину, хвороба Вільсона-Коновалова, фруктоземія, галактоземія);
- неалкогольний стеатогепатит;
- токсичне ушкодження гепатоцитів (алкоголем, токсинами, гепатотоксичними медикаментами);
- внутрішньопечінкова або зовнішня блокада жовчовивідних шляхів;
- порушення кровотоку в печінці (хронічна серцева недостатність, тромбоз портальної вени, синдром Бадда-Кіарі).
Підвищений синтез або знижена здатність нейтралізувати зайвий колаген викликає його активне нагромадження в тканини печінки, що призводить до наступного:
- фіброз навколо функціональних клітин печінки погіршує їхнє харчування й веде до атрофії;
- фіброзна тканина, що накопичилася коло кровоносних судин, перешкоджає нормальному процесу дифузії між судиною й клітиною;
- фіброз в області виходу ворітної вени порушує кровотік з печінки.
Внаслідок фіброзу поступово погіршуються метаболічні процеси в печінці та підвищується тиск у ворітній вені, що призводить до перерозподілу крові в черевній порожнині. Через підвищений тиск у ворітній вені в пацієнта може виникнути асцит (накопичення рідини в черевній порожнині), розширення вен стравоходу, гіпоальбумічні набряки тіла, синдром підвищеної кровоточивості, печінкова енцефалопатія та гостра печінкова недостатність.
Діагностика фіброзу печінки
Клінічні симптоми супроводжують лише фіброз пізніх стадій, коли пошкодження стає декомпенсованим. Пацієнт з фіброзом буде скаржитися на втрату апетиту, нудоту, тяжкість у правому підребер’ї, слабкість.
За допомогою ультразвукового дослідження печінки або комп’ютерної томографії можливо запідозрити фіброз. Під час цих досліджень лікар побачить розширення судин печінки, наявні колатералі. Варикоз вен стравоходу можна встановити за допомогою ендоскопічного обстеження гастроентерологічного тракту. Допплер-УЗД визначає обсяг крові, що проходить у печінкових судинах, їхню прохідність.
Кілька років тому діагноз фіброз можна встановити було встановити лише за допомогою гістологічного дослідження тканин печінки – біопсії. Набір зразка тканин зазвичай проводиться з місцевою анестезією, прокол робиться під УЗД-контролем. Зразок оцінюється фахівцем за допомогою спеціальної шкали METAVIR, де ступінь 0 – відсутність фіброзу, а 4 – його крайній ступінь – цироз.
На сьогодні існує неінвазивна методика дослідження, що дозволяє оцінити ступінь фіброзу й запалення в печінці за допомогою аналізу венозної крові. Така методика називається фібротест. Перед забором крові пацієнтові потрібно бути голодним протягом 12 годин, допускається вживання негазованої води в невеликих кількостях. За півгодини до аналізу крові бажано не палити та не нервувати – це може вплинути на результат. За допомогою фібротесту можна встановити рівень фіброзу печінки й оцінити його за шкалою від F0 до F4. Також існує розширена методика під назвою фібромакс. Цей тест містить:
- фібротест;
- актитест – використовується для розрахунку активності запалення при вірусних гепатитах B і С (A0-A3);
- стеатотест – для оцінки стеатозу (S0-S3);
- наштест – служить для розрахунку неалкогольного стеатогепатиту (N0-N2);
- ештест – використовується для визначення ступеня алкогольного стеатогепатиту (H0-H3).
Результат такого тесту зазвичай готовий за 3-4 дні. За допомогою даної методики можлива постановка точного діагнозу з мінімальною інвазивністю та болючістю для пацієнта.
Лікування фіброзу печінки
Лікування фіброзу полягає в усуненні причини, що викликала його. Тому вкрай важливо при гістологічному підтвердженні діагнозу провести різноманітні дослідження для пошуку причини фіброзу. Обов’язково проводиться аналіз крові на вірусні гепатити, виключається дія токсинів. Після встановлення причини й проведення патогенетичного лікування необхідно усунути всі ускладнення, що виникли в організмі внаслідок печінкової недостатності.
Під час проведення лікування важливо дотримуватися спеціальної дієти (з обмеженням жирних продуктів), повністю відмовитися від алкоголю і, по можливості, обмежити прийом гепатотоксичних препаратів
Раніше вважалося, що фіброз печінки – незворотний процес. Але зараз доведено, що при усуненні причини фіброзу включаються механізми апоптозу (запрограмованої клітинної смерті), який здатний регулювати кількість сполучної тканини. Решта клітинних елементів за деякий час приходять у функціонуючий стан.