Гепатит

Гепатит – загальноприйнята назва запальних захворювань печінки, викликаних, як правило, вірусами гепатиту. Прорив у вивченні етіології вірусних гепатитів зробив Нобелівський лауреат, американський вірусолог Барух Бламберг. 28 липня, у день його народження, відзначається всесвітній день боротьби з гепатитом.

Згідно зі статистикою ВООЗ, на вірусний гепатит хворіють або перехворіли в минулому близько 2 мільярдів чоловік. Прийнято розглядати такі види вірусних гепатитів: А, В, С, D, E, F, G. Усі вони призводять до розвитку хвороби печінки, а також небезпечні можливістю перетікання захворювання в хронічну форму, яка відрізняється млявим перебігом, у результаті чого захворювання може бути виявлене вже на пізніх стадіях. Мінімум 60% випадків раку печінки пов’язані з пізньою діагностикою та лікуванням вірусних гепатитів В і С. Саме гепатити В і С на сьогодні вважаються найбільш небезпечними. Згідно зі статистикою, серед усіх смертей від гепатиту на них припадає 96%.

Зміст

Причини виникнення гепатиту

Причинами виникнення гепатиту можуть бути різні чинники. Виходячи з існуючих видів вірусного гепатиту, передаватися вони можуть двома шляхами:
фекально-оральним (гепатит А, Е, F) – через брудні руки, немиту їжу, предмети побуту хворої людини, а часом і повітряно-крапельним шляхом;
парентеральним – через біологічний матеріал: кров, слину, сперму, материнське молоко (гепатит B, C, D, G).

Якщо йдеться про захворювання на гепатит не вірусного походження, то причинами його виникнення можуть бути такі чинники:

  • зловживання алкоголем (хронічний алкоголізм);
  • безконтрольний прийом окремих лікарських засобів;
  • отруєння хімічними речовинами;
  • гельмінтози;
  • аутоімунні процеси;
  • сприятливими факторами є ожиріння, цукровий діабет, ВІЛ.

Симптоми гепатиту

Основна небезпека вірусних гепатитів (особливо В і С) в тому, що довгий час вони можуть проходити безсимптомно. Однак, чим більше хвороба прогресує, тим вища ймовірність появи таких симптомів:

  • жовтяниця – жовтизна шкіри та видимих ​​слизових оболонок, що виникає в результаті збільшення рівня білірубіну в крові;
  • ниючий біль у правому підребер’ї, викликаний, як правило, збільшенням печінки в розмірах;
  • ознаки інтоксикації: нудота, можлива блювота;
  • головний біль, непостійне підвищення температури тіла;
  • набряки, оскільки знижується синтез білків печінкою;
  • порушення в роботі серцево-судинної системи (зниження артеріального тиску й частоти серцевих скорочень).

Види й класифікація гепатиту

Сучасна медицина розрізняє кілька видів гепатиту: А, В, С, D, E, F, G – усі вони належать до вірусного типу. Також розрізняють:

  • аутоімунний гепатит – з невідомих причин імунна система організму починає сприймати клітини печінки як чужорідні й знищувати їх;
  • гепатит, що має токсичний характер – розвивається внаслідок тривалого вживання токсичних речовин (алкоголю, високотоксичних лікарських препаратів);
  • специфічний (туберкульозний, опісторхозний, ехінококовий тощо);
  • гепатит, який розвинувся на тлі променевої терапії;
  • холестатичний;
  • невідомого походження (криптогенний).

Гепатит може бути гострим або хронічним:

  • гострий гепатит – запалення печінки починається раптово, симптоми яскраво виражені;
  • хронічний гепатит – захворювання протікає практично безсимптомно, триває довше 6 місяців.

Коли говорять про клінічні форми захворювання, то мають на увазі, що гепатит може протікати:

  • без жовтяниці;
  • стерто (субклінічно);
  • латентно (приховано);
  • холестатично;
  • блискавично (фульмінантна форма).

Залежно від інтенсивності клінічних проявів гепатит може бути в легкій, середній і важкій формі.

Діагностика гепатиту

Щоб діагностувати гепатит, лікар проводить огляд пацієнта, збирає анамнез і призначає лабораторно-інструментальні аналізи, які включають:

  • загальний і біохімічний аналіз крові – береться аналіз на печінкові проби;
  • вірусологічний аналіз крові на гепатит (на наявність антитіл і антигенів);
  • дослідження на присутність РНК і ДНК вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР);
  • УЗД органів черевної порожнини;
  • біопсію печінки.

Також важливим є визначення джерела й шляхів зараження гепатотропним вірусом.

Лікування гепатиту

На вибір тактики лікування гепатиту впливатиме його форма, вид, клінічні симптоми та тяжкість перебігу захворювання. Загальні принципи лікування полягають у необхідності позбавлення пацієнта причини захворювання та відновленні нормального функціонування печінки. Для цього:

  • при вірусному гепатиті прописують противірусні препарати, ентеросорбенти, імуномодулятори;
  • якщо був діагностований токсичний гепатит, пацієнту будуть призначені ентеросорбенти і антидоти;
  • при аутоімунному гепатиті – глюкокортикоїди.

Також рекомендації лікаря, зазвичай, наступні:

  • дотримання дієти, що щадить, і питного режиму;
  • прийом вітамінів;
  • мінімізація фізичних навантажень;
  • в окремих випадках призначають постільний режим.

Профілактика гепатиту

Проти гепатиту В розроблена специфічна профілактика шляхом масової вакцинації населення. Імунізації проти інших видів гепатиту немає.

Щоб мінімізувати ризик зараження гепатитом, слід дотримуватися простих правил:

  • вживати лише чисту питну воду (актуально для гепатитів з фекально-оральним механізмом зараження);
  • дотримуватися чистоти рук;
  • використовувати стерильні інструменти при медичних маніпуляціях, у кабінеті стоматолога, косметолога та інших сферах, де можливий контакт з кров’ю;
  • проводити санітарно-просвітницьку роботу серед медичних працівників та населення;
  • використовувати бар’єрні методи контрацепції.

Щоб попередити прогресування захворювання й розвиток ускладнень слід:

  • звертатися до лікаря при перших симптомах, які вказують на можливість зараження гепатитом, що дозволить вчасно розпочати коректне лікування;
  • проводити клінічний та лабораторно-інструментальний моніторинг стану пацієнта;
  • пройти імунізацію проти гепатиту А і В.

Можливі ускладнення гепатиту

Гострий гепатит часто переходить у хронічну форму. Особливо це стосується вірусних гепатитів В і С.

До ускладнень хронічного гепатиту належать:

  • печінкова енцефалопатія;
  • кровотеча;
  • цироз, фіброз, рак печінки;
  • асцит, перикардит, плеврит;
  • гломерулонефрит;
  • печінкову недостатність;
  • інші позапечінкові наслідки.

Статті